Про цей період збереглися тільки перекази та свідчення жителів
Старого Села. Зокрема, про це
свідчать Лісовець Матвій Якович, якому в цьому 2011 році виповнилося 100 років, Свиридович Антон Тихонович, 1927
р. н. та Павлович Сергій Васильович 1929 р. н.. Матвій Якович згадує: «Дійсно, з переказів моїх батьків, приблизно у
період з 1863 до 1921р. у Старому Селі проводилося навчання у так названій людьми
«царській школі», яка могла бути при православній
церкві «Николаевская», або в окремому
приміщенні в центрі села». Можливо, це була саме та будівля, про яку згадують
багато старожилів, в тому числі і Антон Тихонович: « Я пам’ятаю, що будівля була вже дуже
старою, але спеціально побудована під
школу». Далі продовжує розмову Матвій Якович: «Територія Старого Села тоді належала до
Мозирського пов’яту…..Точно не пам’ятаю, але в таку школу ходили наші односельці, вони були грамотними, тому подальше
навчання продовжували в училищах і
гімназіях того часу.»
Серед них були:
- Пишняк
Василь Антонович (пр..1878 р.н.). Василь
Антонович брав участь в подіях Першої світової війни на території Туреччини у
військовому званні офіцера – лейтенанта. При Польщі був солтисом села, при Радянській
владі – секретар сільської ради, під час Великої Вітчизняної війни – командиром солдатів.
Помер на Різдво в 1946 році. Був грамотним. Писав гарно.
- Чурилович
Карп (пр.1878 р.н.) – був «войтом» у с. Березові.
- Павлович
Матвій Мусійович (1888 р.н.). Проходив службу у царському полку в Царицині інструктором.
Добре писав, читав Біблію та інші книги.
- Павлович
Оверко - (1888
р.н.) – був солтисом.
- Ковалець
Петро - був
солтисом.
- Ковалець
Тімох Федорович (1894 р.н.) – грамотний, почерк
чіткий.
- Лісовець
Онисько Трохимович (1894 р.н.) – грамотний, почерк чіткий, заповняв анкети. У 1946-47 рр.
був головою сільради в Старому Селі.
- Лісовець
Самійло Савич (17 серпня
1896 р.н.) – вчитель польської школи в
Старому Селі. В свої молоді роки вступив до гімназії в м.Несвіж
Мінської губернії. Продовжив навчання в Кадетському корпусі м. Москви. Став
офіцером. Володів трьома мовами:
польською, німецькою і російською. На заваді подальшого навчання стала Перша
світова війна у 1914 р. В чині підпоручника воював на Південно-Західному
фронті. Молодим, у 18 років, став
офіцером царської армії. Був командиром
роти. В чині поручника Царської армії брав участь у Брусилівському прориві.
Ось таких односельців, хто був грамотним, а хто і ні,
забирали до проходження військової служби у Царській армії. Більшість ходили
пішки на призивні пункти до Мозиря, Турова і Пінська [див. Додаток 1]. Село було
немалим, в ньому на 1866 рік нараховувалося 41 будинок. У польському географічному
словнику в архівних документах Рівненського краєзнавчого музею знаходимо
дані: «S.S. ws, pow. mozurski, w. Zokr.pol. turowzkim, qm. Bierozow, ma 41
osad; miejscowozc nizinna, qrunta piaszczyste. Na polnoc od wsi lezy baqniste uroczysko
lesne Ozunniki». [див. Додаток 2].
Звичайно,
після 1900 року Старе Село стало ще більшим за населенням, а пізніше, після
Російської революції, Першої світової війни та Української революції [див.
Додаток 3] село знаходилося серед старовинних центрів. Саме тоді, на базі так
званої «царської школи» була відкрита польська школа.
Автори: члени історико-краєзнавчого гуртка «Пошук»
Керівник
гуртка: Пишняк Марко Миколайович