Пишняк Василь Антонович син Антона Васильовича брав участь в подіях Першої світової війни на території Туреччини у військовому званні офіцера-лейтенанта. При Польщі був солтисом села, при Радянській владі – секретарем, під час Великої  Вітчизняної війни – командиром солдатів. Помер на Різдво в 1946 році.

         Пишняк Микола Васильович, 1936 р.н. - син Василя Антоновича,   інвлід ІІ групи Радянської Армії.

         Пишняк Дмитро Антонович – син Антона, учасник ВВ війни, інвалід      І групи.

         Лісовець Самійло Савич -17 серпня 1896 р.н., вчитель польської школи в Старому Селі. Батько Савка Гнатович займався сільським господарством. В  свої молоді роки вступив до гімназії в м. Несвіж, Мінської губернії. Продовжив навчання в Кадетському корпусі м. Москви. Став офіцером. Володів трьома мовами: польською, німецькою і російською. На заваді подальшого навчання стала Перша світова війна у 1914 р. В чині підпоручника воював на Південно-Західному фронті. Молодим у 18  років, став офіцером Царської армії. Був командиром роти. В чині поручника Царської армії брав участь у Брусилівському прориві.

         В боях, у Карпатах, був  поранений, за хоробрість отримав нагороду Георгієвський Хрест і звання старшого поручника. Був відправлений у         м. Іркутськ (Росія)і перебував там до  початку жовтня 1917 року. Вертаючись додому в м. Бахмач, видатний полководець Щорс, формуючі полк, запропонував йому посаду. Доля змінила його наміри. Доїхавши до Мозиря, Самійло Савич, пішки, через Мерлінські хутори, Колки, Храпунь, Вельє,(можливо через урочища «Зажниці», «Избы», «Будинок») дійшов до рідного Старого Села.

         Після Громадянської війни, Старе Село попало під владу Польщі. Польська влада запропонувала Самійлу працювати вчителем у рідному селі. Після чого, він одружився в селі Березове. Подружжя залишилося жити в гміні Березове. Тут він продовжував працювати вчителем.

         Під час німецької окупації, в 1942 р., в його хаті знаходився  «військовий пункт» з’єднань Сабурова, Бегми, Ковпака.

         Після ВВ війни, йому вручено медаль за бойові заслуги.

         Після війни, Самійло Савич, став першим директором Березівської школи.

         У 1984 р., на 88 році життя, Самійло Савич відійшов у вічність.

          Чурилович   Семен   Кузьмич -1907 р.н.,   учасник   ВВ  війни,   інвалід І  групи. Перший увірувавший церкви ХВЄ в  Старому Селі.

          Лісовець Матвій Якович – 1911 р. н. Найстарший за віком чоловік, що проживає в Старому Селі. Служив у Польській армії в м. Торунь. Матвію Яковичу  на даний час  виповнилось 100 років. Його вчителем був Лісовець Самійло Савич.

          Сулковський Леонід (Левко) Григорович – 1911 р. н. Працював у міліції, на території Білорусії, в селах Храпунь, Колки, Оздамічі, перший голова сільської Ради Старого Села.

          Пишняк Микола Данилович  - учасних бойових дій Великої Вітчизняної війни, учасник штурму Рейхстагу та визволення Праги, кавалер ордену «Червона Зірка».

         Морозов Л.О. – голова колгоспу імені Жданова, кавалер ордена Леніна.        

         Ковалець Павло Панасович -  1940 р.н., кавалер ордену «Трудова слава ІІІ ст.». 

         Павлович Іван Павлович-1967р.н. – у 1987 році, під час війни в Афганістані, загинув виконуючи «Интернациональный долг». В Старому Селі його прізвищем названо одну із вулиць. 

         Сулковський Павло Гнатович  - 1953 р. н. – народний депутат України. 

         Пишянк Іван Архипович, майстер спорту міжнародного класу, срібний призер XV, XVI параолімпійських ігор 2003, 2007 років, срібний призер чемпіонату Європи, кавалер ордену «За мужність» ІІІ ступеня. 

         Алієва Людмила 1962 р.н. закінчила восьмирічну школу в Старому  Селі. Працювала на Полтавському заводі «Електросигнал». У 1980 вийшла заміж за Алієва Раміза Магомедовича. Закінчила Махачкалінський рибопромисловий  технікум. Видала збірку віршів під назвою «Строки моей души».