Пошук

Вхід на сайт

Календар

«  Серпень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031

Наше опитування

Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 167

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Друзі сайту


















Четвер, 17.08.2017, 17:15
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Бібліотека-філія с. Старе Село

Вступ

            На півночі Рокитнівського району Рівненської області у найбільш заболоченій його частині майже в центрі межиріччя Льви та Ствиги розташоване древнє Старе Село. Відстань від районного центру Рокитного до Старого Села становить 72 км. На  сході Старого Села розташоване село Дроздинь, на південному заході – Вежиця, на заході – Переходичі, а на Північному сході проходить міждержавний кордон з республікою Білорусь. [див. Додаток А].

 Назва села за переказами багатьох свідчень старожилів дуже давня. Було це дуже давно. Історія зберегла дивну назву села. Чому саме Старе? Про час заснування села судити важко, оскільки архівні документи могли згоріти під час Великої Вітчизняної війни взимку 14 грудня 1942 року, а може збереглися на теренах Білорусії чи Польщі. Специфіка географічного положення села зумовила те, що воно упродовж своєї історії однаковою мірою було адміністративно–територіальною одиницею України, Білорусії і Польщі.

Однак, дехто вважає, що назва села походить від наступних назв:

-         Старе Село – це дуже давня назва поселення, яке могло виникнути раніше міста Києва;

-         Назва селу дана раніше інших сіл в окрузі, тому що, воно вже існувало як давнє – Старе Село, за спогадами Лісовця Матвія Яковича;

-         Назва походить,  від прізвища  його засновника Старий. А ще на цю думку наводить назва урочища «Старе» , яке також має давню історію. Хоча в даний час домінує в селі прізвище Пишняків, яке має також давню історію і яка пов’язана із родом Савичів;

-         Є версія, що першими жителями села могли бути каторжани, яких засилала царська влада у ці болота з лісами на роботу. По закінченню терміну вони могли залишатися тут жити. Але, на жаль, писемних підтверджень цього немає. Ще недостатньо вивчено і досліджено це питання. Тепер ведеться пошукова робота архівних документів, карт місцевості та  свідчень старожилів. [див. Додаток Г].

Важливо звернути увагу на назви урочищ в  селі і навкруги його, які проливають світло на події що відбувалися в минулому.


Урочища:
Старе – давня назва.
Рог – лісовий масив між болотами, що формою нагадує ріг.
Попівська – лісовий наділ, який належав священику.
Татарський брід – переправа великого татарського війська через брід.
Кургани – місця поховань загиблих під час битви з татарами, а можливо і раніше.
Кобилля – випас для коней.
Панський рожок – місце, де колись знаходився маєток польського пана.
Адамова долина, Пристань – місце де знаходиться старосільське озеро.
Мартіна нива – нивка, яка належала Мартину.

            Є багато інших назв [див. Додаток Ґ].

Школа в Старому Селі продовжувала діяти ще з початку ХХ ст. в ній навчалися тільки хлопчики. Школа мала 3 класи. За свідченнями Лісовця Матвія Яковича його вчителем був Лісовець Самійло Савич. 

Пізніше польська школа вважалася «начальная школа – 7 лет»:

1 клас – 1 рік

2 клас – 1 рік

3 клас – 2 роки

4 клас – 3 роки.

Таку школу закінчив Пишняк Микола Олександрович ( 1927 р.н.) у 1937 році та Шльомич Федір Степанович (1927) р.н.

До школи вступив Свиридович Андрій Філімонович (1930 р.н.), якого вчив польський вчитель за прізвищем Окунь, офіцер революції, який дуже гарно грав на скрипці – згадує Андрій Свиридович, володів польською, російською, німецькою мовами. Вже в 1921 році було видано розпорядження про заборону рідної мови. В цій школі вчили тільки польською мовою. Вивчали арифметику і каліграфію. Коли наближалася Велика Вітчизняна війна до школи прислали вчителя із Одеси, Сербінова Івана Івановича, який дуже гарно грав на фортепіано (піаніно). Він був старшим вчителем, а Окунь йому допомагав. Навчання проводилось вже російською мовою.

1 вересня 1939 року гітлерівська Німеччина вторглася в Польщу  а 17 вересня на основі додаткового секретного протоколу до пакту Молотова – Ріббентропа Червона Армія перейшла польсько–радянський кордон. Після нападу на Польщу в нашому краї проведено часткову мобілізацію в армію. Слабі нечисленні польські загони не могли чинити відчутного опору Червоній Армії.

Німецькі війська і Червона Армія розмістилася вздовж обумовленої лінії. Територія Рокитнівщини відійшла до Радянської України. В січні 1940 року утворено Рокитнівський район Ровенської області. Перерозподіл поміщицької землі швидко закінчився і розпочалася колективізація, яку частина селян сприйняли недоброзичливо. Повністю провести колективізацію в передвоєнний період не вдалося.

Мирна праця жителів села була перервана 22 червня 1941 р. нападом фашистської Німеччини на Радянський Союз. За німецько-фашистської окупації поблизу Старого Села діяв польський партизанський загін ім.. Т. Костюшка. В селі був староста і відділ поліції. Восени 1942 року гітлерівці, оточивши Старе Село, загнали в церкву та інші приміщення жінок, стариків, дітей почали розстрілювати їх. Убитих і живих кидали у вогонь. Того страшного дня 14 грудня 1942 року всіх односельців , що розстріляли і спалили противники було 667 душ. На цьому місці, біля церкви поставлено обеліск загиблим односельцям. [див. Додаток Е ]. В роки Великої Вітчизняної війни односельчани були учасниками бойових дій в  партизанських з’єднаннях Сабурова, Ковпака, Бегми, Котовськорго, Федорова, Боженка.

Після встановлення радянської влади на Україні на базі Польської школи була відкрита радянська початкова школа. Так як в 1942 році приміщення школи було спалене, тому в 1946 р. було відкрито знову школу, в якій навчались діти різних вікових груп. Вчитись було дуже важко, не вистачало літератури. Буквар був один на трьох. Портфелів не було, книжки носили в дерев’яних скриньках або в полотняних торбах.

У 1946 р. до Старого Села приїхала вчителька Фаня, мабуть з Полтавщини, згадує Артем Семенович Чурилович, його перша вчителька. Він говорить : «Вона жила на хуторі «Добре», а ходила вчити на хутір «Старе», приходилось блукати і плакати. Вчила 1 рік. Першими  учнями були: Чурилович Василь Овсійович, Чурилович Корній Ілліч, Чурилович Артем Семенович, Василевич Федір Олександрович, Потапчук Володимир і інші. Через пару місяців, у тому ж році, приїхала Галина Павлівна, яка навчала на хуторі «Рог». Отже,  на той час в селі було дві школи, на хуторі «Старому», а  інша – в  «Розі». На хуторі в «Розі»  вчились: Пишняк Андрій Дмитрович, Пишняк Микола Васильович, Ковалець Леон Панасович і ін. Після від’їзду вчительки Фані, навчав місцевий вчитель Рункевич Микола. Потім приїхала Надія Йосипівна, а пізніше Галина. У 1945-1950 рр. дві школи злилися в одну. Було перевезено приміщення з «Рибалок».

Біля 60-х років приїхали подружжя Фурманов Олександр і Фурманова Ганна Петрівна, яка родом з с. Хомутець, Миргородського району, Полтавської області, і теж працювати вчителями. Пізніше Ганна Петрівна була першою вчителькою  Пишняка Марка Миколайовича 1963 р.н. Працювали в школі в цей період Григорій Старосвіцький та Олексій Платонович.

Середня школа в Старому Селі була відкрита в 1965 році.

         Директором школи, в цей час, був Прищепа Анатолій Іванович. В 1967 році із «рибхозу»  було перевезено старе приміщення контори і збудовано друге приміщення школи.

         В 1988 році за часів директора школи Ольги Сидорівни Черненко було збудовано двохповерхове приміщення інтернату, а також із селища Томашгород перевезено майстерню та побудовано в Старому Селі.

В 1987 році починається будівництво нового приміщення Старосільської загальноосвітньої школи, яке було збудовано в 1988 році при активній участі і підтримці тодішнього директора радгоспу «Старосільський», Сулковського Павла Гнатовича, нині народного депутата України.

З 1987 року було призначено директором школи Кузьмича Хому Хомича, який працює по даний час.

Після смертних руїн 1942 року в Старому Селі відроджувалося село та сільське господарство. В селі було організовано колгосп ім. Жданова про це писала газета «Більшовицька правда» в 1948 році: «Про колективізацію сільського господарства та організацію колгоспу ім.Жданова в Старому Селі» [12; 3]. Першим головою створеного колгоспу у 1948 році був Пишняк А.О., а бригадиром   Чурилович С.К.,  (за свідченням Павловича Сергія В., 1929 р.н.). Пізніше, головами колгоспу були: Рункевич М.Л., Потапчук П., Пишняк Д.С., Белоусов В. І., Вакуліч Т.А.  У 1955р. колгосп очолював Морозов Л.О., за часів його головування господарство досягло значних успіхів і стало одним із передових господарств району, учасником ВДНХ.  З 1961 по 1966 роки колгосп було переведено у «Підсобне господарство» Рокитнівського лісгоспу, (керували Бервенок, Дудік, Банковський). В кінці 60–х років дане господарство було реорганізоване в радгосп «Старосільський» і першим директором радгоспу  був призначений Юрковець І.Г.,житель с. Глинне, а потім Луговський І.Д., Бубела А.П., Яцкевич Б.Г., Сулковський П.Г., Кузьмич М.М., Пишняк Ф.І, Чурилович М. П.

За часів керівництва П. Г. Сулковського в 1983 – 1984 роках було прокладено через непрохідні болота дорогу Старе Село – Переходичі.

            В 1986 році 26 квітня територію нашого села було накрито чорним крилом Чорнобиля. І в даний час ця територія є найбільш забрудненою радіонуклідами.

Перлина Волинського Полісся (нарис з історії с. Старе Село Рокитнівського району Рівненської області).
Автори: члени історико-краєзнавчого гуртка «Пошук».
Керівник гуртка: Пишняк Марко Миколайович.